Записатись на електроміографію (ЕНМГ/ЕМГ) в Києві:
(050) 700-64-34

Звичайно ж, насамперед це біль, оніміння, печіння та порушення чутливості. Такі відчуття виникають в різних варіантах у різних частинах кінцівок (у пальцях або кистях рук і стоп, у частині руки чи ноги, або у всіх кінцівках). Іншим частим симптомом є слабкість в руках чи ногах. Описані скарги виникають при таких захворюваннях як полінейропатія, плексит, радикуліт, тунельна невропатія, синдром карпального, кубітального, тибіального каналу, синдром сходового м’яза.

Іншим захворюванням, яке можна запідозрити, зробивши ЕНМГ, є патологічна м’язова стомлюваність – міастенія. Її симптомами є підвищена стомлюваність м’язів при навіть незначному фізичному навантаженні, опущення повік, порушення мови та ковтання.

До групи захворювань, у діагностиці яких одним із вирішальних обстежень є ЕНМГ, належать також захворювання м’язів. Це спадкові та набуті міопатії, а також запальні міопатії (міозити). Їх симптомами є постійна слабкість м’язів (частіше стегон та плечей), а при міозиті – біль у м’язах. У цих випадках застосовується голкова електроміографія (ЕМГ).

ЕНМГ (абревіатура від слова ЕлектроНейроМіоГрафія) – загальна назва комплексу електронейрофізіологічних методів дослідження, що ґрунтуються на реєстрації електричної активності периферичних нервів та/або м’язів. У найбільш загальному розумінні розрізняють стимуляційну ЕНМГ та голчасту ЕМГ. Стимуляційна ЕНМГ у свою чергу ще ділиться на ряд методик (дослідження провідності по сенсорних та рухових нервах, тестування нейром’язової передачі, дослідження пізніх феноменів – F-хвилі та Н-рефлексу, дослідження миготливого рефлексу тощо).

Нерідко голкову ЕМГ сприймають як більш інформативну методику дослідження. Хоча в деяких випадках це й справедливо, проте найчастіше інформативність залежить від того, яке захворювання потрібно діагностувати. Справа в тому, що для діагностики того чи іншого захворювання інформативним є та методика (або комплекс різних методик), яка найбільш чутлива до змін, що відбуваються в організмі людини.

Наприклад, для діагностики полінейропатії «золотим стандартом» дослідження є вивчення провідності з периферичних нервів кінцівок (стимуляційна ЕНМГ), а голчаста ЕМГ у цій ситуації неінформативна (хоча і може в деяких випадках використовуватись як додатковий метод). У той самий час для діагностики міопатій чи захворювань спинальних мотонейронів визначальним є проведення голкової ЭМГ.

При стимуляційній ЕНМГ на певний м’яз чи проекцію проходження нерва накладається нашкірний електрод. Після цього за допомогою спеціального пристрою проводять стимуляцію нерва та реєструють провідність з його волокон та оцінюють функцію даного нерва. Під час обстеження вивчаються різні м’язи та гілки різних нервів.

При голковій ЕМГ спеціальний електрод (зовні схожий на голку для внутрішньом’язових ін’єкцій) вводять у м’яз, який необхідно дослідиити. Після цього реєструється електрична активність усередині м’яза в спокої, при легкій напрузі та при максимальній м’язовій напрузі. За результатами отриманого запису роблять висновок про стан м’яза та нерва, який відповідає за його роботу.

Стимуляція викликає дещо неприємні відчуття. Багато пацієнтів після обстеження на запитання «Чи було Вам боляче?» відповідають «Не можна сказати, що це боляче, просто дещо дискомфортно!». При голчковій ЕМГ – відчуття схожі на ті, які ви відчуваєте при внутрішньом’язових уколах. Правда тут треба сказати, що при внутрішньом’язових уколах вводиться речовина, яка сама собою часто викликає біль. При голковій ЕМГ жодних речовин у м’яз не вводиться, а тому відчуття менш болючі, але дещо триваліші у зв’язку з більш тривалим знаходженням голки у м’язі.
Щодо того, наскільки болісним буде дослідження, велике значення має чутливість конкретної людини, адже поріг больового сприйняття у різних людей відрізняється.

ЕНМГ є досить нешкідливим методом дослідження. Для проведення протипоказань практично немає. У деяких випадках потрібно просто підібрати адекватні та відповідні методики:

• за наявності в анамнезі операцій на серці необхідно уникати значної стимуляції в області лівого плечового сплетення;
• при голковій ЕМГ в області уколу не повинно бути значних пошкоджень (запальних процесів, гнійників, відкритих ран тощо);
• під час дослідження пацієнт має бути в адекватному стані (відсутність алкогольного чи наркотичного сп’яніння, психозу тощо);
• при порушенні згортання крові у місцях уколу може утворитись невелика гематома.

Найчастіше перед проведенням ЕНМГ не потрібно ніякої підготовки. В окремих випадках необхідно утриматись від приймання лікарських засобів перед дослідженням (переважно при діагностиці міастенії). Слід враховувати, що для якісного проведення дослідження, ділянка тіла, яку потрібно досліджувати, має бути доступною (у разі, коли є наявність фіксованої гіпсової пов’язки при травмах кінцівок або інших схожих факторів).

При записі на обстеження направлення від лікаря бажане для того, щоб нейрофізіолог орієнтувався в тому які питання стоять перед лікарем. Проте нічого страшного, якщо направлення немає. Лікар, який проводить діагностику, у будь-якому разі перед обстеженням проводить бесіду з пацієнтом та неврологічний огляд, щоб визначитися з потрібною методикою та обсягом дослідження.

У цього виду обстеження існує дуже багато альтернативних назв, що може вносити певну плутанину. Тому внесемо ясність: Електронейроміографію можуть в направленнях вказувати як ЕНМГ, ЕМГ, ЭМГ, ЭНМГ, міографія, нейроміографія, нейрографія, электронейромиография, миография, игольчатая ЭМГ, электромиография, ЄНМГ, f-волна, h-рефлекс, тетанизация, ритмічна стимуляція, треморографія, тощо. Якщо у вас виникли сумніви стосовно  відповідності назначеного вам обстеження – просто зателефонуйте нам.